Історичні персоналії 2016
Seu SlideShare está sendo baixado.
×
Confira estes a seguir
Mais Conteúdo rRelacionado
Semelhante a Презентація Політико-правові вчення Київської Русі.pptx (20)
Mais de ALEX456581 (8)
Mais recentes (20)
Презентація Політико-правові вчення Київської Русі.pptx
- 1. Політико-правові вчення Київської Русі ІСТОРІЯ ПРАВОВИХ І ПОЛІТИЧНИХ ВЧЕНЬ
- 2. ПЛАН • Характерні риси суспільно-політичного устрою Київської Русі • «Слово про закон і благодать» Іларіона та літописи • Політична програма Володимира Мономаха • «Слово про полк Ігорів» та «Моління Данила Заточника» • Політична література ХІІІ–ХIV століть
- 3. Характерні риси суспільно- політичного устрою Київської Русі Законодавче вираження Київська Русь одержала у «Руській правді». Також були написані такі історичні праці як «Слово про закон і благодать», «Повість временних літ», «Слово про полку Ігоревім», присвячені темі об’єднання всіх сил народу.
- 4. Розвиток феодальних відносин в Київській Русі відбувався в умовах жорстокої класової боротьби. Про це свідчать повстання селян та міських низів у 1024, 1068, 1113 роках. В цих умовах політичні ідеологи панівного класу ставили своєю метою виправдати та освятити феодальний лад, посилити владу князя як глави феодальної держави, а підданим прищепити думку про божественні походження цієї влади і необхідності беззаперечного підкорення режиму. Визволення Всеслава Брячиславича 1068 р. Ілюстрація з Радзивілівського літопису.
- 5. «Слово про закон і благодать» Іларіона та літописи «Слово про закон і благодать» Митрополіта Іларіона є першим політичним трактатом Київської Русі. Воно становить собою політичну програму незалежної держави і церкви від зазіхань Візантії. Основною темою є прославлення своєї землі. Автор «Слова» гаряче протестує проти поширення тоді у Візантії теорії «богообранності» одного народу. На противагу цим зазіханням «Слово» висуває свою основну тезу про те, що час «боговибранності» одного народу пройшов і наступив час вільного залучення всіх народів до християнства.
- 6. Ідея єдності і сили Київської Русі одержала відображення в стародавніх літописах першої половин ХІ ст., що відносяться до князювання Ярослава Мудрого. ПРИЙНЯТТЯ ХРИСТИЯНСТВА РУССЮ, НА ДУМКУ ІЛАРІОНА, — ЗАПОРУКА ЇЇ РІВНОПРАВНОСТІ, ХРИСТИЯНСЬКА РУСЬ НЕ ПОТРЕБУЄ НІЧІЄЇ ПОЛІТИЧНОЇ ОПІКИ.
- 7. В літописи Києво-Печерського монастиря вносилися всі найважливіші політичні документи: міжнародні договори, заповіти князів, різні записи князів, рішення міжнародних з’їздів. Політичною програмою літописців монастиря було зміцнення сильної князівської влади в Києві і підкорення місцевих князів владі Великого князя в ім’я єдності Русі. Найбільш цілісне і розгорнуте висвітлення історії Київської Русі і панівної політичної ідеології дано в «Повісті минулих літ» літописця Нестора. Основна політична ідея — велич, єдність і незалежність Русі, а зміцнення політичної влади великого Київського князя — це запорука припинення руйнування держави. Уявна скульптура Нестора Літописця
- 8. Політична програма Володимира Мономаха До числа найвидатніших пам’яток політичної літератури Київської Русі відноситься «Повчання Володимира Мономаха». Мономах (1053–1125) княжив у Києві з 1113 до 1125 року. Він з юнацьких років був свідком князівських міжусобиць. Політичний зміст його поглядів найбільш чітко представлено у «Повченні дітям». В ньому Мономах намагався викласти свою програму державної політики для своїх синів. Занепокоєний ростом народних повстань, Володимир рекомендує дітям обережну політику, котра здатна була б піднести авторитет князівської влади.
- 9. «Більш всього убогих не забувайте, — повчає він дітей, — скільки можете, по силі годуйте і подавайте милостиню сироті, і вдовицю виправдовуйте самі, а не дозволяйте сильним губити чоловіка». Попереджає він своїх дітей і від жорстокостей в судових справах і від неправосудних наказів.
- 10. З метою усунення князівських міжусобиць, Мономах закликає дітей суворо дотримуватись вірності князівському слову і присяги. Рекомендує вести спостереження за дружинниками і не допускати насилля над населенням. При вирішенні питань про взаємовідносини світської і духовної властей Мономах відводить церкві почесне, але явно підлегле місце. В цілому «Повчання» пронизане турботою про велич і славу своєї держави. В автобіографічній частині «Повчання» Мономах змалював ідеал руського князя — політика, державного діяча, монарха.
- 11. В листі до Олега Святославовича — ворога, який зазнав поразки та убив свого хрещеного сина Ізяслава, Мономах закликає до примирення і прощення. Він пише: «Я не є тобі ворог, ні месник». Весь сенс твору Мономаха полягає в ідеї єднання: «Тому що не хочу я лиха, а добра хочу братам і Руській землі».
- 12. «Слово про полк Ігорів»
- 13. В 1185 році Новгород-Сіверським князем Ігорем Святославичем був здійснений невдалий похід на половців. Цьому походу, що викликав великі бідування, і було присвячене «Слово». В творі мовиться про Ігоревий похід як про патріотичний подвиг, якому співчувала вся Руська земля. Нещастя і біди Ігорева війська «Слово» пов’язує з феодальними міжусобицями. Це був заклик до руських князів, до єдності перед навалою монголів. «Слово про полк Ігорів» мало велике значення для процесу пробудження національної самосвідомості народу тих часів.
- 14. «Моління Данила Заточника» Автор «Моління» — один із феодально-залежних людей, що страждав від свавілля крупних феодалів і перебував в ув’язненні, звертається до князя, як до носія сильної державної влади, який може стримати свавілля феодалів і захистити Русь від зовнішніх ворогів. Князівську владу автор вважає єдиною силою, здатною навести порядок у країні. У зверненні автор малює ідеалізований образ мудрого і волелюбного князя, який піклується про благо підданих: «Вода — мати рибам, а ти, княже, нам — людям своїм. Земля плод, дає достаток, дерева, городину, а ти нам, княже, багатства і славу». Князь, на думку автора «Моління», повинен бути грозою не тільки для зовнішніх ворогів, але й для своїх підлеглих. Автор пропагує ідею створення нічим не обмеженої влади князя, при цьому попереджає князя: «Не корабель топить людина, не вітер; те ж і ти, князю, не сам володієш, а в печаль ведуть радники твої».
- 15. Ідеалізація князівської влади Данилом Заточником очевидна. Всі біди автор приписує головним чином діям бояр і чинів князівської адміністрації. В «Молінні» автор відстоює ідею сильного господаря, який спроможний отримати натиск зовнішньої навали і захистити своїх підлеглих від зловживань і насильств з боку бояр.
- 16. Політична література ХІІІ–ХIV століть В 1243–1480 рр. на Русі панувала система монголо-татарського феодалізму. Монгольське панування знайшло відображення у творах епископа Серапіона Володимирського. На думку Серапіона, в спустошенні руських земель від монголів винні самі русичі, що погрузли в безвір’ї та пороках, за що їх бог покарав.
- 17. У другому творі, написаному після смерті хана Берке і роздачі золотоординськими ханами грамот руському духовенству, Серапіон заспокоював своїх слухачів, що «гнів божий перестане і ми в радості поживемо в землі своїй». Він виключає із своїх останніх повчань передбачення близького кінця світу. Битва на Куликовому полі 1380 року пробудила свідомість руського народу і зміцнила ідею в справі об’єднання всіх сил проти монголів. Ці питання знайшли відображення в «Побоїщі Великого князя Дмитра Івановича на Дону з Мамаєм» і «Задонщині». Вцілому в політичній літературі ХІІІ–ХIV ст. відображена боротьба між феодалами і кріпаками-селянами, а також ідея зміцнення Руської держави та її боротьба за незалежність.
- 18. Монгольський ярлик, пайцза – металева чи дерев’яна пластина з написом, що видавалася особам як символ делегування влади, наділення особливими повноваженнями.
