"Плекаємо сад"

1. Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Відділ освіти Криворізької районної державної адміністрації
КНЗ “Радіонівська ЗОШ І – ІІІ ступенів”

2. Зміст
1.Вступ.
2.Садівництво як наука, галузь рослинництва.
3. Закладання саду.
4. Догляд за садом.
5.Хвороби плодових дерев.
6.Кращі сорти плодових культур.
7.Літні сорти.
8.Осінні сорти.
9.Зимові сорти.
10.Вітаміни з кошика.
11.Пісні, в яких оспівують сад.
12.Загадки про фруктові дерева.
13.Висновки.
14.Використана література.

3. Вступ
У нашій роботі йдеться про сад, плодові дерева , які
чудові сорти фруктів вивела людина!
А яблуня ж не морквина
Посіяв – виростив – з’їв.
Посадиш дерево ти,
А урожай з нього збиратимуть люди
Багато – багато років.
Збиратимуть і дякуватимуть тобі.
Але посадити дерево,
як відомо, половина діла.
Його ще треба виростити.
От ми й хочемо підказати вам,
які сорти плодових дерев
вибирати, як їх посадити
І за ними доглядати…

4. Тема роботи: “Плекаємо сад”
Мета:
- ознайомити учнів з історією
походження та батьківщиною
фруктів;
- провести дослідження росту
плодоношення фруктових дерев;
- виявити кращі сорти плодових
культур для присадибного садівництва;
- застосування фруктів у лікуванні
як оберіг людського здоров'я.
Об’єкт дослідження: фруктовий сад,
плодові дерева.

5. Садівництво - наука і галузь рослинництва.
Класифікація плодових і
ягідних культур
Садівництво – одна з найважливіших галузей
сільськогосподарського виробництва, в завданні якої входить
виробництво плодів та ягідних плодових культур.
Продукти, які отримує людина вирощуючи плодові
та ягідні культури, відзначається високими смаковими
якостями і містять необхідні людині поживні речовини. В цих
продуктах наявні у великій кількості цукру, органічні кислоти,
мінеральні солі, вітаміни тощо.
Продукти садівництва споживають як у свіжому
вигляді, так і використовують як сировину для консервної та
кондитерської промисловості.
Садівництво є також джерелом цінної деревини
груші, волоського горіха, черешні, яблуні, каштана.
В Україні вирощують біля 40 видів плодових і ягідних культур,
які поділяють на групи за ботанічними та виробничими
ознаками, за типом надземної частини, за тривалістю життя
тощо.

6. У плодівництві ботанічний рід, що об`єднує групу
близьких між собою видів, називають звичайно плодовою або
ягідною породою, чи культурою.
За біологічними особливостями, а також типом плодів
плодово-ягідні культури поділяють на такі групи:
1) зерняткові (яблуня, груша, айва, горобина);
2) кісточкові (вишня, черешня, слива, абрикос, персик, алича);
3) горіхоплідні (волоський горіх, ліщіна фундук);
4) ягідні (суниці садові, малина, смородина, порічка, аґрус та інші);
5) виноградні( виноград);
6) цитрусові (лимон, апельсин, грейпфрут, мандарин).
Всі плодові і ягідні культури – багаторічні, але з різним
періодом життя – яблуня, груша 40-100 років, вишня 20-30 років,
суниці 4-8 років.
У садівництві використовують насінне і вегетативне
розмноження плодових і ягідних культур. Насінний спосіб
використовують в основному у селекційній роботі під час
виведення нових сортів, для вирощування сіянців – підщеп.
Такі види вегетативного розмноження, як щеплення,
живцювання, відсадками, кореневими паростками, поділами
куща, сланкими пагонами тощо. Щеплення – зрощення частини
однієї рослини з іншою. Цим способом розмножують всі деревні
та кущові форми плодових і ягідних культур тощо. Живцювання
передбачає укорінення частини пагона (живця) культури. Так
можна розмножувати виноград, смородину, аґрус та інше.
Розмноження відсадками передбачає загортання грунтом
пагона материнської рослини з метою утворення на ньому нової
кореневої системи, після чого такий пагін відділяють.
Розрізняють вертикальні (айва, парадизка, дусен), горизонтальні
та дугові (малина, смородина, порічка та інші). Кореневими
паростками розмножують рослини, які утворюють кореневу
поросль (вишня, слива, малина тощо).

7. Поділом куща можна розмножувати всі кущові форми
плодових і ягідних культур. Сланкими пагонами, або вусами,
розмножують рослини, що мають стебла, які стеляться
поверхнею землі і здатні у вузлах укорінюватись. У такому
випадку на кожному вузлі утворюється нова самостійна
рослина. Цей спосіб широко використовують для розмноження
суниці садової. У практиці садівництва із вегетативних методів
розмноження найчастіше використовують щеплення, яке є
надійним засобом передачі ознак від материнської рослини
дочірній.
У щеплених рослин розрізняють верхню (надземну)
частину – прищепу, яка виростає з прищепленої бруньки або
живця та нижню (підземну) – підщепну. Підщепною може бути
сіянець (рослина вирощена із насіння) або вегетативно
одержана рослина.
Всі способи щеплення ділять на три групи:
1. Щеплення живцем
2. Окулірування.
3.Наближення або аблактування.
Добре щеплюються і ростуть біологічно споріднені
рослини – яблуня на яблуні, груша на груші тощо. Проте часто
щеплюють неспоріднені рослини – грушу на айві, сливу або
персик на аличі, та інші. Розмноження садивного матеріалу
плодових і ягідних культур проводять на спеціальних ділянках
землі – плодових розсадниках.
За призначенням плодові розсадники поділяють на
плодові (вирощують садивний матеріал лише плодових культур)
та мішані (розмножують плодові та ягідні культури).

8. Закладання плодового саду
Закладання плодового саду включає ряд таких послідовних
етапів, як вибір місця, організація ділянки, добір порід і сортів та їх
розміщення у насадженнях, підготовка та удобрення ґрунту, посадка
дерев тощо.
Вибір місця для саду. Закладають промислові сади на основі
проектів Укрсадпроекту після вивчення рельєфу місцевості, ґрунтів,
підґрунтя, глибини залягання ґрунтових вод тощо. Добір порід і
сортів та їх розміщення у насадженнях. Підбір порід та сортів
плодових і ягідних культур проводять на основі місцевих умов
вирощування та господарських потреб у тій, чи іншій продукції.
Породи і групи подібних порід плодових рослин у саду
розміщують суцільними масивами в окремих кварталах. Основні
сорти садять у перемішку з сортами – запилювачами. У саду рослин
розміщують різними способами, найчастіше – прямокутним,
шаховим, контурним (у поперек схилів), із загущенням у рядках та
іншими способами.
Перед висаджуванням дерева в яму вносять 8 – 12кг.,
торфокомпосту або перегною та по 15 г., у діючій речовини азоту і
калію й 30 г., -фосфору. Після цього через яму перекидають садильну
дошку і в центрі ями забивають кілок висотою до 1,5 м. перед
садінням коріння саджанців обрізують та змочують у бовтанці з
глини та ґрунту. Під час висаджування весною саджанці
рекомендується також намочувати у воду 6 – 8 годин. Після
підготовчих операцій деревце розміщують в ямі, розправляють його
корені і закидають ґрунтом. Ґрунт помірно утрамбовують .Коренева
шийка саджанця, у зв`язку з наступним осіданням ґрунту, повинно
залишатися на 2 – 4 см, вище поверхні.
Відразу після садіння, дерева поливають 30 – 4- літрів води у
кожну яму, прив`язують рослини до кілків. За потреби обрізати
надземну частину для початку формування крони та збереження
співвідношення між надземною частиною та кореневою системою
дерева. Поливи дерев за літо повторюють 2 – 4 рази.
Після висаджування всіх запланованих культур сад вважається
закладеним.

9. Догляд за садом
Система догляду за плодовими рослинами повинна
відповідати їх вимогам до умов життя і змінюватись залежно від
їх віку. У молодому саду потрібно правильно сформувати крону
дерева, забезпечити швидкий ріст крони і кореневої системи,
захистити дерева від хвороб і шкідників, зберігати і покращувати
родючість ґрунту.
Система догляду за дорослим садом повинна
забезпечувати високий щорічний урожай, продовжувати період
плодоношення дерев, підтримувати їх зимостійкість тощо.
Догляд за садом включає заходи з утримання і удобрення грунту
та догляду за деревами.
Система утримання ґрунту. Залежно від ґрунтово-
кліматичних умов, віку саду та інших особливостей, ґрунт у садах
утримують під чорним і сидеральним паром, вирощують
культури або утримують у задерненому стані.
Утримання ґрунту під чорним паром практикують у
посушливих районах. Ґрунт періодично розпушують дисковими
боронами, фрезами, культиваторами та орять. У молодому саду
на 2 – 5 рік після садіння дерев вносять щорічні органічні
добрива один раз у 2 – 4 р. Догляд за плодовими деревами
включає формування і обрізування їх крони.
Цей вид догляду розпочинають з весняного обрізування
саджанців, які висадженні на постійне місце зростання. У цьому
випадку верхівку гілки залишають завдовжки 30 – 35 см. А нижні
бокові 20 - 25см, зрізуючи на 1 рівні.
У наступні роки приступають до формування крони, що
передбачає рівномірне розміщення гілок навколо стовбура та
розрідженого в просторі.

10. Все це сприяє утворенню надскелетних гілках достатньої
кількості плодових утворів, виведенню міцного центрального
провідника, розвинених бічних гілок тощо. Проводять
формування і обрізування крони в період спокою дерев -
восени, зимою і навесні. Зважаючи на суворі зимові морози,
обрізування краще проводити весною до початку сокоруху.
Для формування крони та догляду за нею використовують
переважно два способи обрізування – проріджування та
вкорочування пагонів. Ці способи по-різному впливають на
загущеність і освітленість крони та поєднуються з такими
допоміжними прийомами, як регулювання кутів нахилу гілок,
прищипування і виламування пагонів, карбування, кільцювання
та інші.

11. Хвороби плодових дерев
Листки, квітки, плоди, гілки, штамби і корені плодових
дерев уражають гриби та бактеріальні захворювання. Внаслідок
розвитку грибів і бактерій за рахунок тканин рослини на ній
утворюються специфічні для кожної хвороби виразка. За такими
походженнями можна визначити вид гриба чи бактерії, який
уражує рослину.
Типи пошкоджень плодових дерев, викликаних грибами
та бактеріями, такі:
- квітки та листки кісточкових порід після цвітіння зів`ялі, але
залишаються висіти на дереві і не обсипаються – це
моніліальний опік, або сіра гниль кісточкових;
- на листках і плодах яблуні та груші округлі плями оливкового
кольору з бархатистим нальотом, сильно уражені листки
осипаються – це парша яблуні та груші;
- на листках вишні та черешні червонувато-бурі плями. Згодом
на них утворюються рожево-білуваті “подушечки”. Наприкінці
липня листки передчасно осипаються – це віспа, або шарка слив,
карантинна хвороба;
- на плодах яблуні та груші бурі плями, плоди загнивають, і на них
утворюються “подушечки” сірого кольору, розміщені
концентричними колами, - плодова гниль, або моніліальний
опік;
- плоди кісточкових загнивають і на них дрібні сірі “подушечки”,
розміщено безладно, - сіра плодова гниль кісточкових.
-

12. - Плоди сливи виродливо видовжені, порожні в середині – це
грибна хвороба “кишеньки” слив.
- На листках груші у кінці травня – в червні з`являються дрібні бурі
плями з горбками посередині. Сильно уражені листки
осипаються – бура плямистість листків груші.
- На листка груші білі або сірі округлі плями з темно-бурим
обідком – біла плямистість листків груші.
- На листках сливи яскраво – червоні плями, добре помітні з обох
боків листка, - червона плямистість листків сливи.
- На листках яблуні жовтуваті, а на листках груші червонуваті
плями. Наприкінці літа з нижнього боку листка під плямами
утворюються конусоподібні вирости з дрібним жовтим пилком
на поверхні – іржа яблуні та груші.
- Листки яблуні, груші, абрикоса та ушних плодових порід дрібні,
вузькі, зібрані у розетки, жовто-зеленого кольору –
дрібнолистість.
- Листки персика червоно-рожеві, зморщені, пухирчасто-кучепяві
– кучерявість листків персика.
- На штамбі і скелетних гілках плодовитих порід, переважно
яблуні, вдавлені червоно-бурі і чорні ділянки кори, вкриті
чорними горбиками, розміщеними концентричними колами.
Уражена кора відмирає і відшаровується від деревини – чорний
рак.
- З тріщини кори штамба і гілок кісточкових порід витікає густа,
клейка, темно-жовта рідина, яка застигає у вигляді
напівпрозорих напливів, - камедетеча, або гомоз.

13. Плоди середні (120-140г), округлі, округло-плоскі,
зеленувато-жовті, на більшій частині оранжево-червоні з
дрібними штрихами. М'якоть ніжна, соковита, відмінного
вінносладкого смаку. Знімальна стиглість - в кінці липня-
початку серпня, споживча-через 10 днів, лежкість - до
одного місяця.
Дерева вище середнього розміру, помірного розгалуження,
крона вісококруглая, в перші роки плодоношення
плодові утворення змішаного типу: кільчатки, прутики,
копьеца; зі збільшенням віку дерева починають
переважати кільчатки.
Перші врожаї на слаборослій підщепі отримують на на
третій, на сіянцях і дусен - на четвертий-п'ятий рік.
Плодоношення регулярне в перші роки і періодичне з
віком дерева. Врожайність до 150кг з дерева. Цвітіння
раннього періоду. Квіткові бруньки стійкі до весняних
заморозків. Сорт відносно стійкий до хвороб і шкідників,
але у вологі роки уражається паршею.

14. •
• Сорт чеської селекції. Отриманий у I960 році від схрещування
сортів Голден Делішес і Ренет Оранжевий Кокса. Проходить
первинне випробування у Степу, Лісостепу та південному Поліссі
України. Перспективний насамперед для західного Лісостепу,
Степу, Передкарпаття. Популярний серед садівників-аматорів.
Дерево слаборосле, з овальною середньозваженою кроною.
Пробуджуваність бруньок висока, пагоноутворювальна здатність
помірна. Плодоносить на кільчатках, списиках, плодових
прутиках.
Зимостійкість та стійкість до борошнистої роси середня, до парші
— висока.
Цвіте в середні строки, дружно й рясно. Кращі запилювачі:
Алкмене, Джеймс Грів, Лобо, Пріам, Теремок.
Сорт швидкоплідний. Плодоносить стабільно. У плодоношення
вступає на третій рік росту в саду, високоврожайний. Урожайність
5—6-річних дерев — 17—25 кг.
М'якуш світло-кремовий, середньої щільності, дуже соковитий,
ароматний, відмінного кислувато-солодкого смаку (4,5—4,7
бала).
Знімна стиглість у Лісостепу та на півдні Полісся настає у другій
декаді вересня, споживча — у жовтні. У звичайному сховищі
плоди зберігаються 1,5—2, у холодильнику — майже п'ять
місяців. За тривалішого зберігання вони втрачають смакові
якості, можуть в'янути. Транспортабельність середня.
Використовують переважно у свіжому вигляді.

15. Осінній сорт.
Поширений на всій території України.
Дерево сильноросле, з широко пірамідальною
кроною, стійкий проти поразки грибними
хворобами.Зимостойкость висока. Плодоношення
вступає на 4-5 рік і дає високі і регулярні врожаї, до
250-300 кг плодів з дорослого дерева.
Плоди великі (на молодих деревах) і середні, масою
110-180 р, схоже овальні, час асиметричні, жовті, з
темно-червоним розмитим рум'янцем на більшій
частині поверхні. М'якоть жовто-білий, у шкірки
рожевий, соковитий, з приємним винно солодким
смаком. Знімають плоди в кінці серпня, вони
зберігаються до 40-50 днів.

16. • Стародавній російський сорт народної селекції, дуже
поширений в Лісостепу та на Поліссі республіки. Дерево
сильноросле і довговічне, крона широкопірамідальна у
молодих дерев і згодом набуває плескатоокруглої
форми. Вступає у плодоношення на 6-7 рік після
садіння, дуже врожайний, збирають до 200 кг плодів з
дорослого дерева, але плодоносить періодично, через
рік. Зимостійкість висока. Листки і плоди слабо
уражуються паршею.
Плоди масою 120-150 г неоднакові за формою - від
плескатоокруглих до видовжено - тупоконічних,
ребристі й асиметричні; при достиганні набувають
солом`яно – жовтого кольору, з сильно оржавленою
воронкою біля плодоніжки. М`якуш щільний,
соковитий, кислий на смак, з приємним ароматом,
має високі дієтичні та лікувальні властивості. Плоди
достигають у вересні і можуть зберігатися до
початку грудня.

17. Сорт походить з Америки. Останнім часом значно
поширився в Україні, в основному на півдні. Дерево
середнього розміру, з густою округлою кроною.
Зимостійкість середня, на півдні морозом не
пошкоджується. Листки уражуються паршею і
борошнистою росою, плоди також нестійкі проти
парші. При нестачі вологи вони дрібнішають.
Сорт скороплідний, особливо на карликових
підщепах – на 3-4-й рік дає врожай і плодоносить
щорічно (170-250 кг плодів з дорослого дерева).
Плоди великі, масою 120-180 г, видовжено – конічні,
вирівняні за розміром і формою, зототисто –жовті,
без рум`янця, з дуже довгою плодоніжкою. М`якуш
світло – жовтий, соковитий, щільний, дуже солодкий,
з незначною кислотністю і сильним специфічним
ароматом. Знімають плоди в кінці вересня.
Зберігаються вони до травня.

18. Зимовий сорт американської селекції, виведений
від схрещування сортів Вагнер і Джонатан. Дерево
слаборосле, з округлою кроною. Вступає в пору
плодоношення на 4-5-й рік і відзначається
регулярною і високою врожайністю – по 60 – 90 кг з
дерева в 10 – 12 річному віці.
Плоди масою 100 – 140 г, плескатоокруглої форми з
суцільним темно – червонимм рум`янцем, високої
якості. Дегустаційна оцінка плодів – 4-4,5 бала.
Плоди достигають у жовтні. Зберігаються вони до
квітня – травня. Сорт перспективний в усіх зонах, де
вирощується Джонатан.

19. Пізньолітній десертний сорт англійського
походження, поширений в усіх областях
лісостепової і степової зони України. Дерево
середньої сили росту, з високопірамідальною
кроною. Зимостійкість сорту невисока. З
айвою зростається погано. В пору
плодоношення вступає на 4 – 5 рік.
Урожайність висока й регулярна. Стійкий
проти ураження паршею.
Плоди великі, масою в 180 – 200 г,
видовжено – грушеподібної форми, горбисті,
золотисто – жовтого забарвлення, вирівняні
за розміром і формою. М`якуш жовтуватий.
Солодкий, з легкою кислотністю і приємним
мускатним ароматом. Достигають плоди в
кінці серпня. Зберігаються вони близько 30
днів.

20. Ранньолітній сорт французького походження.
Дерево невелике, з рідкою пониклою кроною, потребує
теплих захищених ділянок і багатих грунтів. Вступає в
пору плодоношення на 6 – 7 рік. Урожайність щорічна і
досить висока – 100 – 150 кг з дорослого дерева.
Зимостійкість низька, собливо в молодому віці. На айві
приживлюється погано, потребує проміжної вставки.
Плоди невеликі, масою 80 - 100 г, грушоподібної
форми, зеленувато – жовті, з слабим рум`янцем, майже
не уражуються паршею. М`якуш ніжний, соковитий,
солодкий з легкою кислотністю. Достигають у кінці
липня. Плоди знімабть за тиждень до повного
достигання. Зберігаються вони 8 – 10 днів.

21. Ранньозимовий сорт вітчизняної
селекції. Дерево широкопірамідальної
форми,вищесередньої сили росту,
зимостійке, має високу стійкість проти
парші листя та плодів. У молодому віці
дерева плодоносять помірно. Після 10 –
12 –річного віку врожайність висока –
досягає 140 – 170 кг з дорослого дерева.
Плоди великі, грушоподібної
форми, масою 200 – 360 г, жовті, з
рум`янцем, частково оржавлені, м `якуш
маслянистий, без грануляції. Плоди
достигають на початку листопада.
Зберігаютьсядо січня, а в холодильниках
– до березня.

22. Ноябрська - зимовий високоврожайний сорт груші.
Виведений в Молдавії. Відрізняється, навідміну від інших
сортів, дещо більшою величиною плодів та
неперевершиними смаковими якостями.
• Дерево середньоросле, з пірамідальною розкидистою
кроною. Зимостійкість середня, стійке до парші і
бактеріального опіку листя. У пору плодоношення на айві
вступає на 3-4 рік після садіння в сад, плодоносить
сильно.
• Плоди великі, масою 180—220 г, яйцевидно-
грушоподібної форми, округлі у верхній частині і різко
звужені до плодоніжки. Шкірочка товста, щільна,
шорсткувата, під час знімання плодів зелена, при
достиганні блідо-жовта, зі слабким розмитим рум'янцем
на сонячному боці. М'якуш соковитий, ніжний,
маслянистий, кисло-солодкий, освіжаючий, ароматний,
дуже доброго смаку (4,6 бала).
• Знімальна стиглість плодів настає наприкінці вересня —
на початку жовтня, споживча — в листопаді — грудні.
• Зберігання. В умовах зприродним охолодженням
зберігаються до листопада, у холодильниках — до квітня
— травня.

23. Стародавній сорт. Поширений на всій території
республіки. Дерево середньоросле, з високою
пірамідальною кроною, потребує добре зволожених і
родючих ґрунтів, на піщаних дає низькі врожаї. Починає
плодоносити на 5 – 6 рік. Врожай становить до 80 кг з
дорослого дерева. Сорт самоплідний.
Плоди середнього розміру, масою 20 – 25 г,
видовжено – овальні, темні – сині, з сизою поволокою,
м`якуш щільній, жовтий, з червоним відтінком, кисло –
содкий, приємний на смак. Кісточка вільно відстає від
м`якуша. Достигають у першій декаді вересня, довго
тримаються на дереві. Можна перевозити на далекі
відстані.

24. Новий сорт, виведений в УНДІС. Дерево
середнього росту, з широкопірпмідальною
рідкою кроною, добре пристосоване до різних
грунтово – кліматичних умов, з високою
зимостійкістю та врожайністю. В пору
плодоношення вступає на 3-й рік і дає 25 – 40 кг
плодів з дорослого дерева. Плоди середнього
розміру, масою 70 – 100 г, округло – видовжені, з
дзьобиком на верхівці, злегка опушені, жовті, з
яскравим рум`янцем на освітлювальный частині.
М`якуш зеленувато-білий, соковитий, трохи
волокнистий, з приємним кисло – солодким
смаком. Достигають плоди у другій половині
липня.

25. Вишня
Шпанка рання
Сорт вишні народної селекції, поширений у лісостепових і
поліських районах. Дерево велике, з рідкою округлою кроною.
Невимогливе до грунтових умов. Досить зимостійке.
Плодоносити починає на 4 – 5рік. Дає високі і щорічні врожаї –
до 50кг з дорослого дерева. Відзначається високою
самоплідністю.
Плоди великі, округлі, трохи сплющенні, темно-кармінові,
блискучі, з тонкою ніжною шкірочкою. М’якуш жовтий,
соковитий, кисло-солодкий на смак. Сік незабарвлений. Плоди
достигають у третій декаді червня.

26. Вишня
Жуковська
Новий сорт , виведений у Центральній генетичній
лабораторії Ім. І.В.Мічуріна. Дерево сильноросле, з
округлою, трохи розлогою кроною. Досить зимостійке. Сорт
самобезплідний.
Плоди вищесереднього розміру, масою близько 3 г.,
темно-червоні, овально-серцеподібної форми. М’якуш
щільний, темно-червоний, з забарвленим соком. Кісточка
невелика, легко відстає від м’якуша.
Плоди на дереві достигають одночасно. Не осипаються.
Врожайність досягає 30-50кг дорослого дерева. Достигають
плоди в першій половині липня. Придатний для
споживання свіжому вигляді та для технічної переробки.

27. Черешня
Ярославна
Новий сорт вітчизняної селекції, виведений від посіву
насіння Дрогани жовтої на Донецькій дослідній станції
садівництва.
Дерево середньоросле, з округлою кроною, зимо- та
посухо-стійке. Вступає в пору плодоношення на 4 – 5рік.
Плодові бруньки підмерзають лише у найбільш суворі зими.
Плоди великі, масою 8г., округло-овальної форми, майже чорні,
соковиті, не розтрізкуються при перезволоженні грунту.
Достигають на початку другої декади червня. Придатні для
виготовлення високоякісних компотів.

28. Слива
Угорка
звичайна
Стародавній сорт. Поширений на всій території. Дерево
середньоросле, з високою пірамідальною кроною, потребує
добре зволожених і родючих грунтів, на піщаних дає низькі
врожаї. Починає плодоносити на 5 – 6 рік. Врожай становить до
80кг з дорослого дерева. Сорт самоплідний.
Плоди середнього розміру, масою 20 – 25 грам.
Видовжено-овальні, темно-сині, з сизою поволокою, м’якуш
щільний, жовтий, з червоним відтінком, кисло-солодкий,
приємний на смак. Кісточка щільно відстає від м’якуша.
Достигають у першій декаді вересня, довго тримається на
дереві. Можна перевозити на далекі відстані.

29. Стародавній сорт невідомого походження. Поширений на
півдні. Дерево середнього розміру, з добре розгалуженою
рідкою кроною, невимогливе до умов вирощування,
посухостійке, з високою зимостійкістю деревини, але
квіткові бруньки часто гинуть від морозів. Вступає в пору
плодоношення на 3 – 4 рік і дає до 70 – 100 кг плодів з
дорослого дерева.
Плоди середнього розміру, масою 45 – 60 г, округлої або
округло-видовженої форми, золотисто-оранжевого кольору,
з розмитим рум’янцем. М’якуш оранжевий, щільний
соковитий, солодкий, з приємною кислотністю. Кісточка
відокремлюється. Плоди достигають у другій половині
липня, недружно.

30. Плоди абрикоса вживають у їжу свіжими,
сушеними, як приправа для багатьох страв. Їх
переробляють на мармелад, пастилу, начинкою
для цукерок, повидло, варення, напої.
Плоди, сік, джем, компоти, варення з
абрикосів поліпшують загальний стан хворих на
атеросклероз, бо виводять з організму холестерин.
Добре допомагають людям абрикоси із хворими
нирками, з гіпертонічною хворобою. Сполуки
Калію, наявні в плодах, мають сечогінні властивості
і виводять з організму надмірну кількість води та
кухонної солі. Плоди, сік, джем, компоти,
варення з абрикосів поліпшують загальний стан
хворих на атеросклероз, бо виводять з організму
холестерин. Добре допомагають людям абрикоси із
хворими нирками, з гіпертонічною хворобою.
Сполуки Калію, наявні в плодах, мають сечогінні
властивості і виводять з організму надмірну
кількість води та кухонної солі.

31. На вигляд айва - невеличке дерево, з темно-
сірою лускатою корою. Молоді пагінці на ньому
шорстко – повстисті, листя темно – зелене, знизу
опушене, квітки поодинокі, великі, ржаво – білі.
Плоди кулясті або схожі за формою на грушу, і
солодкуваті терпким м’якушем.
Цвіте айва у травні – червні, плоди її
дозрівають восени, у вересні – листопаді. Дика
айва росте в лісах Кавказу та Криму, культивують їх
в Середній Азії, Україні.
Спілі плоди айви містять майже 10,8%
цукристих сполук (глюкоза, фруктоза та сахароза),
дубильні й азотисті речовини, яблучну, винну та
лимонну кислоти, мінеральні солі, вітамін С (10 – 20
мг %), ефірну олію й фітонциди. У шкірці айви
виявлено енантоворетиловий та
пеларгоновоетиловий естери, які надають плодам
духмяності.
Плоди використовують як в’яжучий,
сечогінний, кровоспинний та антисептичний засіб,
насіння має пом’якшуваші, антисептичні та
протизапальні властивості.

32. Препарати з айви відомі в народній медицині
здавна. У багатьох країнах відвар із плодів (компот)
та самі варені плоди широко застосовують у разі
шлунково – кишкових захворювання для поліпшення
діяльності травного тракту. Терті варені плоди добре
вживати хворим на печінку, з кровохарканням; також
вони діють, як протиблювотний засіб.
Відівар з насіння використовують у разі
проносів, кровохаркання, кровотеч. Його можна
вживати як примочки на очі, ним полощуть горло під
час ангіни. Особливо корисна айва в разі хронічних
запальних процесів печінки, її необхідно споживати
людям, що перенесли хворобу Боткіна.
Відвар застосовують як косметичний засіб,
що пом’якшує шкіру обличчя.

33. Груша має таке саме географічне
поширення, як і яблуня хоча вона менш витривала
й потребує значно більше тепла, особливо в період
вегетації.
За вмістом поживних речовин і будовою
плоду груша та яблуко схожі між собою. Тому їх
справедливо називають найближчими родичами.
За часом достигання плодів сорти культурних груш
розподіляють на літні, осінні та зимові, а за
смаковими якостями – на десертні (з маслянистим
м’якушем) та винні ( кислуватим присмаком).
Вважають, що груші солодші на смак, ніж
високосортні яблука. Однак, як засвідчують
дослідження, цукристість груш не перевищує
цукристість яблук, але в перших значно нища
кислотність, і тому цукрово – кислотний показник,
що певною мірою характеризує смак плодів, у груш
значно вищий.
Вітаміну С в грушах дуже мало, вони не
можуть бути джерелом аскорбінової кислоти в
харчуванні. Обмаль у грушах і провітаму А –
каротину, вітаміну В1, В2, В6, нікотинової кислоти
тощо.

34. З лікувальною метою груші
застосовують у народній медицині, їм
властива в’яжуча, сечогінна, дезінфікуюча,
жарознижувальна, та протикашлева дія. Ці
властивості мають не тільки свіжі, а й сушені
плоди та сік, відвари свіжих і сушених плодів,
кисіль. Вважають, що груші корисні в разі
сечокам’яної хвороби, їх сечогінні властивості
пов’язані з наявністю значної кількості солей Калію,
які сприяють виведенню з організму води та
хлоридів.
Збирання груш особливо літніх та осінніх
сортів, складне. Однак груші цінують дорожче від
яблук. Груші широко використовують у харчовій
промисловості. З них виготовляють повидло,
варення, сік. Насіння груш входять до складу
кавових напоїв.

35. За смаковими якостями персик поряд із манго
апельсином, вважають найсмачнішим плодом у
світі. Споживають персик свіжим, переробляють на
компоти, соки.
Плоди персика вкриті густим пушком, але є із
гладенькою шкірою. Це нектарини. Виникають
нектарини внаслідок мутації. Плоди персика
швидко псуються, вони не транспортабельні.
Є різноманітні строки достигання персика,
одні збирають в червні, інші – в жовтні. Науковці
виростили зимовий персик, плоди якого збирають у
листопаді. Навіть у цей час вони надзвичайно
тверді та можуть зберігатися тривалий час, аж до
січня – лютого. Персики завдяки багатому вмісту
біологічних речовин мають велике лікувальне
значення. Вони підсилюють секреторну діяльність
травних залоз, сприяють перетравленню жирної
їжі. Листя та квітки мають послаблювальну дію.

36. Садова слива дала кілька різновидів,
найціннішими з яких є угорки та ранклоди. Плід
угорок довгастий, фіолетово – синього
забарвлення, з пружним і соковитим м’якушем,
великим умістом цукрів. Вони придатні для
сушіння, з них готують компоти, джеми, повидло.
У сливах високий вміст вітаміну Е, значно
більше, ніж у черешнях, вишнях, апельсинах,
мандаринах, грушах, однак менше, ніж у персика та
шипшини. Свіжі та сушені плоди сливи, а також
компоти й соки з м’якушем дають ніжний,
послаблювальний ефект, їх рекомендують від
запорів та атонії кишечнику.
Народна медицина радить уживати сливи від
равматизму та хвороб обміну речовин (подагри
тощо).
Виявлено, що чорнослив поліпшує стан хворих
на артеросклероз, оскільки сприяє виведенню
холестерину з організму. Сливи дають хворим на
нирки та гіпертонію.

37. Плоди різних сортів черешні місять набагато
більше цукристих сполук, за те вишні багаті від
черешень на органічні кислоти. Вміст вітам С у
вишні та черешні не значний. Плоди вишень і
багатьох плодів черешень містять значну кількість
фенольних сполук., капілярозміцнювальної,
протисклеротичної та протизапальної дії.
Каротину в плодах черешні й вишні дуже
мало. В деяких сортах він практично відсутній. У
листі вишні виявлено кумарини, фізіологічна дія
яких виявляється перед усім у зниженні сідальності
крові та попередженні тромбозу судин.
Свіжі плоди вишень, як і вишневий сироп, -
добре відхаркувальний засіб, у разі катарів верхнів
шляхів, бронхітів. Відомо й те, що відвар свіжого
листя вишні в молоці лікує жовтуху, а відвар
плодоніжок має сильні сечогінні, а також в’яжучі
властивості. Рекомендують їх в разі сечокам’яної
хвороби, водянки, гіпертонії та проносів.
Коли закінчується сезон, з вишень та
черешень можна заготовлювати варення, компоти,
киселі.

38. 1. В саду гуляла, квіти збирала.
2. Ой, у вишневому саду.
3. Сад молодий.
4.Коли квітнуть сади.
5.В зеленім саду.

39. Ми на дереві високому
Наливалися солодким соком.
Бач, дозріли які!
Всім киваємо з листя.
(Яблука)
Плід на гілках тут і там
Синьо-фіолетовий.
На варення вистачить нам
Врожаю цього.
(Слива)
Ти на гілку подивися -
Вітамінів скарб!
З твердою кісточкою всередині
Ягідки висять.
(Вишні)

40. Людина – найвище творіння природи. Але
для того, щоб насолоджуватися її скарбами, вона
має відповідати хоча б одній вимозі: бути
здоровою, а здоров’я як і честь, потрібно берегти
змолоду.
Плоди і ягоди – найважливіші продукти
харчування. В плодах і ягодах міститься дуже багато
вітамінів та інших речовин. Вживання плодів та
ягід, робота в саду на свіжому повітрі, насиченим
ароматом живих рослин, сприяють продовженню
життя людини. Саме це мав на увазі І.В.Мічурін,
який мріяв селекціонним шляхом створити яблуко,
настільки насиченим вітамінами, щоб воно було не
просто смачним і корисним плодом, а зцілюючим
матеріалом, даючи людині силу життя.

41. К.: Вища школа, 1994. - 335с. Андреев Ю.М.
Сад - М.:ПрофОбрИздат, 2002. - 256с. Бабьева
И.П., Зенова Г.М. Биология почв. - М.: Изд-во
Моск. ун-та, 1989.- 336с. Бадина Г.В., Королев
А.В., Королева Р.О. Основы агрономии. -
Ленинград:Агропромиздат, 1988. -
448с. Барабаш О.Ю. Плодовий сад - К.: Вища
школа, 1994. - 374с. Барабаш О.Ю., Семенчук
П.С. Юний натураліст. - Львів: Каменяр, 1985.-
218с. Бейкер Х. Плодовые культуры: Пер. с
англ. - М.: Мир, 1990. - 198с. Білецький П.М.
Овочівництво. - К.: Вища школа, 1970. -
420с. Білецький П.М., Роман І.С. Овочівництво і
плодівництво. - К.: Вищашкола, 1978. -
448с. Болотских А.С. Настольная книга
овощевода. - Харьков: Фолио, 1998. -
487с. Бугай С.М. Рослинництво. - К.: Вища
школа, 1978. - 384с. Васюта В.М., Рыбак Г.М.,
Клименкос.В. Справочник садовода.