Seventh-Day Adventist Church newspaper, Western Conference, Ukrainian Union

1. Свято Біблії с.2
Скіфи і
Сармати були
християнами
задовго до
хрещення Русі
с.10
Книга Йова:
чому Бог
допускає
страждання?
с.8
15 чоловік
повернулись
додому у
Червонограді
с.3
Руда
ялівка
с.11
Медико-
місіонерська
школа на
"Барвінку"
с.6
Газета Західної конференції
Церкви адвентистів сьомого дня

2. 2 №125 лютий 2015Надії
Голос
Міський центр реабілітації привертає до себе все
більше небайдужих громадян, установ, об'єднань міс-
та. І це свідчить про високу свідомість і цивілізованість
нашої територіальної громади.
Так і має бути, коли ті, кого Господь не обділив ні
здоров'ям, ні розумом, намагаються своєю, бодай,
увагою, добрим словом, а в наш економічно складний
час і подарунком, допомогти тим, хто потребує цієї до-
помоги, допомогає неповносправним людям жити по-
вноцінним життям.
Усі ми рівні перед Богом, бо як сказано у Святому
Письмі «Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити
мудрих, і вибрав немічне, щоб засоромити сильне,
щоб не хвалилось перед Богом жодне тіло».
Боже Слово має бути проголошеним, сповіщеним
іншим, розказаним людською мовою, та не лише —
воно повинно бути видимим. 23 грудня 2014 року, у
«Кузнецовському міському центру соціальної реабі-
літації» відбулася передноворічна зустріч віруючих
Церкви християн адвентистів сьомого дня з вихован-
цями Центру. Ця зустріч відбулася за участі Кузнецов-
ського міського Центру соціальних служб сім'ї дітей і
молоді за підтримки Західного регіонального Біблій-
ного Товариства України.
Отримувачі послуг, їх батьки, працівники закладу
мали змогу переглянути цікаву лялькову виставу, по-
слухати пісні, які прославляли Спасителя. І як годиться,
в переддень Новорічних свят 50 дітей отримали пода-
рунок — яскраву, ілюстровану книгу «Біблійні історії
для дітей».
Перед уважними слухачами виступили пастори
Церкви Адвентистів сьомого дня Валерій Левицький
та Анатолій Поліщук, які зауважили, що саме біблійні
історії допоможуть донести до дітей усі найважливіші
настанови та виховати справжніх християн на прикладі
оповідок зі Старого та Нового Завітів Святого Писання.
По закінченні заходу гості ознайомилися із закла-
дом, умовами, в яких молодь і діти з особливими по-
требами отримують реабілітаційні послуги. Волонтери
і пастори екскурсією були задоволені, особливо раділи
соляній кімнаті.
І, насамкінець, хочу зауважити, що двері нашого
закладу відкриті для всіх, незалежно від політичних
поглядів, громадянської позиції, віросповідання. Адже
творити добро, допомагати немічним, проявляти своє
милосердя ніколи не вважалося гріхом.
У Кузнецовську відбулося
свято Біблії
для дітей-інвалідів
Наталія Сергіївна Федінчик
Директор Кузнецовського міського центру
соціальної реабілітації для дітей-інвалідів

3. 3№125 лютий 2015Надії
Голос
Софія Ліщук
У Червонограді
15 чоловік «повернулись
додому»
Близько 15 чоловік, які в минулому відійшли від
Церкви АСД, прийшли на Новорічну програму під на-
звою «Повернись додому» 7 січня у громаді м. Черво-
ноград
Новий рік — чудова можливість почати життя з но-
вої сторінки, так вирішили близько 15 наших братів і
сестер, які в минулому залишили церкву, але на почат-
ку нового року знову переступили її поріг.
Молодь підготувала чудову програму. У кожному
вірші, пісні чи музичному номері відчувалося щире
прагнення прославити Творця. Все завершила про-
повідь про блудного сина, який після всіх життєвих
скитань нарешті зрозумів, що його місце — в рідному
домі поряд з люблячим Батьком.
Однак у цієї програми була й інша сторона, так
зване «закулісся», де об’єдналися зусилля всіх членів
громади, не залежно від віку. Адже перш ніж привести
братів та сестер додому, їх необхідно було знайти та
запросити. Саме таке завдання отримав кожен член
громади за тиждень до Нового Року.
Результат був приголомшливий — повний зал, у
якому панувала сімейна атмосфера. Було багато при-
ємних зустрічей, дружніх обіймів і сліз. Звичайно ж, це
були сльози радості. Ми віримо, що в той день Небо
раділо і плакало разом з нами, адже деякі із заблудлих
«овець» Божих виявили бажання назавжди поверну-
тися до Його «отари».
Чи є нам за що дякувати Богові у році, який минув?
Члени червоноградської громади з впевненістю мо-
жуть відповісти, що так. Адже в минулому році, здій-
снилася ще одна мрія — власний відновлений Дім Мо-
литви.
Іван Андрейчін
Унікальні святкування
Нового Року відбулись
на Волині
Громади смт. Торчина та с. Затурці мали
унікальну новорічну програму, в дусі
єврейського свята Рош Гашана.
Новорічні програми 31 грудня у смт. Торчин і 1 січ-
ня у с. Затурці провів представник Всесвітнього центру
єврейсько-адвентистської дружби в Україні Віталій Об-
ревко.
Віталій розповів про те, що справжня мета біблій-
ного нового року — це заклик до покаяння, приготу-
вання до Судного дня. Це і спогад про випробування
Авраама, і замісну жертву, і про дарування Десяти За-
повідей.
У той час, коли люди в усьому світі відзначали Но-
вий рік у традиційному секулярному розумінні, в цих
громадах звучали тексти Святого Письма, що розкри-
вають сутність біблійного нового року і того, як народ
Божий з давніх часів святкував цей день.
Урочистий і пронизливий звук шофара створював
особливу атмосферу і закликав слухачів до переосмис-
лення поняття нового року і перепосвячення себе Все-
вишньому.

4. 4 №125 лютий 2015Надії
Голос
Неля Марковцій
Новорічне служіння
відбулось у Ільниці
Переступаючи поріг нового року, в с. Ільниця
розповіли, як в суєті днів та постійній гонитві за
примарним щастям не забути про Бога.
Подякувати Господу за прожитий рік 31 грудня при-
йшли члени церкві адвентистів сьомого дня, та прия-
телі в с. Ільниця, що на Закарпатті.
Розпочав новорічну програму хор громади, який
виконав твір «Слава Господу! Слава Творцю!», а пастор
Сергій Антонюк закликав замість традиційного приві-
тання своїх рідних та близьких, подарувати щось тим,
хто дійсно цього потребує. Продовжили свято чолові-
чий та молодіжний хори.
Під керівництвом Інни Капітан, інструментальний
ансамбль виконав в’язанку новорічних мелодій, яку із
задоволенням слухали всі, а гості свята — вчителі му-
зичної школи, були приємно вражені почутим.
Зі словами привітання звернувся до всіх і мер міс-
та Іршава Степан Степанович Бобик, який є постійним
відвідувачем всіх урочистих подій в громаді. Побажав
мудрості та натхнення керівникам, та зауважив, що
бути на богослужінні в цій церкві, для нього є найкра-
щим відпочинком!
Наймолодші учасники програми — діти, в сценіч-
ній постановці «Король Добре Серце», показали, що
кожного Бог наділив особливими талантами і дарами,
дав різні можливості й обставини життя, для того, щоб
використовуючи все це, ми трудилися для Його слави.
Проте, чи завжди ми сумлінні в цьому і чи в новому
році не позбавимо себе власного блага, цим питанням
задався кожний з присутніх.
В кінці, виступаючи з проповіддю пастор церкви
Іван Варцаба сказав:
«Ми не можемо змінити те, що вже відбулося в ми-
нулому році, але, як християни, повинні забувати все
погане, все втрачене і рухатися вперед. Ми можемо
змінити те, що має відбутися!».

5. 5№125 лютий 2015Надії
Голос
Свято
народження
Все почалось з ранкового бого-
служіння у першій громаді м. Рівне.
Молодь та члени церкви були свідка-
ми хрещення молодої особи — Уляни
Кулініч,якащирозасвідчилапросвою
готовність бути вірною Христу.
Батьки, родичі, пастор та друзі ві-
тали її святковими віршами, квітами,
подарували Біблію та інші книги. При-
красили служіння спів хору та група
прославлення. Проповідь Андрія Са-
віна спонукала до роздумів.
Звернення
до молоді
Після ранкового богослужіння
гостей з різних міст забрали на смач-
ний обід, після якого відбулася ве-
чірня офіційна частина. Надзвичайно
цікаву проповідь говорив керівник
молодіжного відділу Західної конфе-
ренції — Андрій Савін, котрий на цей
раз звертався саме до молоді — до
майбутнього церкви. Він закликав до
регулярного читання та досліджен-
ня Біблії, адже саме вона пробуджує
нашу свідомість та допомагає чинити
добро.
Запитання–відповіді
Останньою подією суботнього
служіння була не менш цікава рубри-
ка: «Запитання-відповідь». Правила
дуже прості: молодь пише свої за-
питання до успішних людей — своїх
молодіжних керівників та пасторів,
а вони, в свою чергу, просто на сцені
відповідають на них.
До таких людей належали Любо-
мир Скороход, Андрій Савін, Руслан
Бабій, Олександр, Ольга, які відпові-
дали на запитання.
Легка вечеря повернула всім сили
та налаштувала на наступний насиче-
ний день, який мали провести на екс-
курсії.
Активний
відпочинок
Отже, наступного дня, у неділю,
молодь перебралася до Дубно. Там
на них чекав Тараканівський форт —
цікава військова пам’ятка 19 століття.
Екскурсоводом-провідником був
Михайло Староста, який добре орі-
єнтувався в проходах та тунелях під-
земелля. Молодь була вражена архі-
тектурою та різними пристосування
для воєнних цілей. А також у Михай-
ла Старости виявилось знаряддя для
скелелазіння,якевінпізнішезапропо-
нував молоді використати.
Після втомливого походу підзе-
меллям та горбами форту молодь та
керівники організували смачний по-
льовий обід. І під кінець недільного
дня усі були змушені попрощатися
аби потім зустрітись знову, на наступ-
ному з’їзді молоді, який вони з нетер-
пінням чекають…
На Рівненщині відбулась
особлива зустріч молоді
Марічка Кулініч
20-21 грудня молодь з Рівного, Підгайців, Дубно та Острога проводили час разом.

6. 6 №125 лютий 2015Надії
Голос
"Якось, проходячи повз клас, де проводився урок,
я затрималась на декілька хвилин і подивилась на сту-
дентів, які уважно слухали викладача. Їх було 20 чоло-
вік, переважно молодь. Я знала, що ці молоді люди, які
приїхали сюди з різних куточків України, щоб осягнути
медико-місіонерське служіння, до кінця не розуміли,
що тут відбуватиметься. Але це і добре, тому що їх очі-
кували приємні несподіванки.
Найкращі умови
Перша несподіванка — це затишні кімнати і «осо-
бливе» харчування. Чому «особливе»? Тому що наші
кухарі пропонували студентам спробувати страви, які
готуються під час санаторних заїздів, і, певна річ, відріз-
няються від їжі, до якої усі звикли. Ми, працівники цього
закладу, не раз посміхались, дивлячись з яким апети-
том усі смакують нові витвори кулінарного мистецтва, а
кухарів, звичайно, радували порожні тарілки.
Але найбільшою несподіванкою для наших студен-
тів були самі викладачі. Серед них Євгеній Іванович
Ващинін, Валерій Миколайович Рябий, а також лікарі
та працівники центру здоров’я «Барвінок», які на своїх
уроках ділилися знаннями і зворушливими досвідами.
Відкриті серця
Я стояла і спостерігала за студентами доти, поки не
пролунав дзвінок на перерву. Усі почали виходити із
класу. Але що це? У багатьох на очах були сльози. Мож-
ливо не добре здали іспит?! Та ні — не в тому справа.
Потім дізналася, що тема уроку була такою актуальною
для більшості, і викладена так глибоко, що вона торкну-
лась сердець слухачів аж до сліз.
До закінчення школи залишалось ще два тижні, а
студенти уже дякували за навчання, та за викладачів.
Іншого разу я знову зустрілась зі сльозами:
— Христино, чому ти плачеш?.І почула у відповідь:
— Я не хочу їхати додому, мені тут так добре, тут
нові друзі…
— Але ж до часу від’їзду ще далеко, — запевнила я
її, — вчися, спілкуйся, і поки не думай про те.
— Так, я розумію, але все одно той час прийде…
Тепер переді мною стояло завдання — втішити ді-
вчину.
На практичних заняттях студенти вчились робити
масаж, гідро-процедури, ЛФК. А особливо незабутніми
для них залишились кулінарні класи. Скільки позитив-
них емоцій виникало, коли наші брати одягали фартухи
і демонстрували приготування незвичайних страв!
Виставка здоров'я
Особливі враження залишила виставка «Здоров’я»,
яку студенти разом із працівниками «Барвінку» прове-
ли у військовому госпіталі міста Львова. Відвідувачами
були військові, які постраждали від бойових дій на Схо-
ді України.
Перед проведенням програми ми згуртувались в
молитві за цих людей, які потребували особливого під-
ходу. А ми розуміли яка велика відповідальність покла-
дена на нас. Дякувати Богу, програма мала успіх. Ось
деякі враження і відгуки відвідувачів:
«Програма «Здоров’я» незабутня! Мені сподоба-
лось абсолютно все! Особливо цікава була розповідь
про воду. Сподобався масаж. Ця процедура була по-
вчальною і цікавою. Я вдячний всьому колективу про-
грами. Низький вам уклін! Хай вам щастить скрізь і у
всьому! З пошаною ветеран збройних сил України Плі-
сак Павло Степанович».
«Відвідавши виставку «Здоров’я», дізнався для
себе багато нового та цікавого. Сподіваюсь, що зна-
ння, які я отримав у ході «Виставки» допоможуть
мені підтримати високий рівень мого здоров’я та на-
Тетяна Гнатюк
€0,44
Медико-місіонерська школа
на "Барвінку"

7. 7№125 лютий 2015Надії
Голос
строю в житті. Русак Вадим Анатолійович. М. Бро-
ди».
Суботні богослужіння
Яскраво запам'ятались суботні богослужіння. Не-
звичайними вони були тому що в них брали участь самі
студенти, а також відпочиваючі з санаторного заїзду.
Саме на той час відпочивали сім’ї служителів зі Схо-
ду України. Вони надихнули нас, розповівши пережиті
досвіди з Богом у «гарячих» точках України. Ми ж під-
тримали їх своїми молитвами.
Соціальна робота
Ще великим благословенням для самих студентів
були години праці. Трудилися навіть за територією на-
шого центру.
Коли брати розчищали узбіччя дороги, а сестри під-
мітали та збирали сміття, — місцеві жителі дивувалися і
дякували за наші старання.
Випускний
На випуск студентів приїхало керівництво Західної
конференції. Провівши церемонію вручення сертифіка-
тів, усі були запрошені за святковий обід. В такій затиш-
ній сімейній атмосфері у випускників з’явилась можли-
вість поділитись враженнями і досвідами, пережитими
на ММШ.
Великі благословення
Зараз, аналізуючи все, що відбувалось на медико-
місіонерській школі, серце наповнюється вдячністю. У
нас, організаторів, були свої труднощі і перешкоди, які
доводилося долати: пам’ятаю, коли до початку школи
залишалося зовсім мало часу, на навчання записались
лише декілька чоловік.
Ми хвилювались, що можливо ММШ доведеться
відмінити, або перенести на інший час. Після палких мо-
литов сталося чудо. За короткий термін на навчання за-
писалося 20 чоловік. І як тут не радіти і не дякувати Богу!
Ми хотіли б і надалі проводити такі школи. Ми хоті-
ли б і надалі бачити, як Дух Святий впливає на людей,
розкриваючи їх потенціал. Ми хотіли б і в подальшому
радіти від досвідів, пережитих з нашим Господом!"
Дорогі друзі, якщо ви бажаєте навчатись на на-
шій медико-місіонерській школі, будь ласка реєструй-
тесь за вказаними координатами: +38(093)148-15-14,
+38(097)389-81-81, +38(050)886-61-66. E-mail: info@
barvinok.name. Чекаємо ваших дзвінків та, листів!

8. 8 №125 лютий 2015Надії
Голос
Продовження. Початок читайте
у № 121, 122 (листопад 2014).
Тора — П'ятикнижжя Мойсея
описує трагедію людства. Тут опи-
сується створення людини.
Історія людства
На жаль, часто це представля-
ється в дуже спотвореному вигляді.
Ця історія записана у Бут. 2:16-17: "І
наказав Господь Бог Адамові, кажучи:
Із кожного дерева в Раю ти можеш
їсти. Але з дерева знання добра й зла
не їж від нього, бо в день їди твоєї від
нього ти напевно помреш!".
Ви прекрасно знаєте цю істо-
рію. Вона ілюстрована масою кар-
тин і художніх творів. Цей плід,
який вважають яблуком, називають
"яблуком розбрату", як завгодно;
інтерпретують ці питання теж, як
завгодно.
Сьогодні можна почути і від
серйозних богословів такі речі, як
перворідний гріх, який нібито по-
лягав у тому, що Адам і Єва мали
інтимний зв'язок, і саме це Бог за-
бороняв. Але Біблія ясно говорить:
"бо в день їди твоєї від нього ти на-
певно помреш!".
Навіщо Бог
створив нас?
До мене надійшло цікаве пи-
тання: навіщо взагалі Бог створив
нас? Ви знаєте, на це питання від-
повісти так же складно, як матері
або батькові відповісти на питання
дитини: навіщо ви мене народили?
Ви розумієте, що є нашою чи-
стою мотивацією, коли ми наро-
джуємо дітей? Це любов, ми хо-
чемо ділитися нашою любов'ю,
правильно? Ми з Вами бачили
текст, який написаний в книзі про-
рока Єр. 31:3: "Я вічним коханням
тебе покохав, тому милість тобі
виявляю!".
Господь створив людину, тому
що хотів ділитися з нею своєю
любов'ю. Ви розумієте, коли ми
торкаємося питань любові — це
внутрішні мотивації, це не може
бути доведено словами, про це
неможливо бити себе в груди, це
тільки можна бачити. Як багато
розбитих сімей! І після розлучення
кажуть: він же казав, що любить!
Але як перевірити? Тільки життям!
Тому Бог ставить це дерево. Ін-
шими словами Він каже людині:
Адаме, Єво — ви любите Мене?
Природно, вони знаходяться в хо-
роших умовах, для них все створе-
но, вони — безсмертні, вони не хво-
ріють. Вони кажуть: звісно любимо,
ще б пак! Але виникає питання: а чи
будете Ви любити Мене, якщо у Вас
цього не буде? Де внутрішня моти-
вація?
Бог знає, що у Нього — пробле-
ма, цей повсталий ангел, який діє
нишком ... Чому Єзекеїль описує са-
тану у вигляді царя Тирського?
Тир — був дуже хитрою держа-
вою. Ось і цей ворог роду людсько-
го, він і далі діє так, не відкрито —
нишком.
Дерево пізнання
Тому Бог знав, чому Він ставить
це дерево. Він знав, що до цього
дерева підійде змій. Змій, який був
просто медіумом, і скаже такі сло-
ва, Бут. 3:1: "Чи Бог наказав: Не їжте
з усякого дерева раю? "?
Розумієте, як він ставить питан-
ня? Бог сказав: все їжте, тільки ось
це дерево пізнання добра і зла не
їжте. А сатана каже: що? вам забо-
ронили їсти від усіх? Ну, Єва зви-
чайно, відповідає, Бут. 3:2-3: "І від-
Олександр Болотніков
Книга Йова:
чому Бог допускає страждання?
Юліус Шнорр фон Карольсфельд, Страждалець Йов і його друзі 1852-1860, Лейпциг

9. 9№125 лютий 2015Надії
Голос
повіла жінка змієві: З плодів дерева
раю ми можемо їсти, але з плодів де-
рева, що в середині раю, Бог сказав:
Не їжте із нього, і не доторкайтесь
до нього, щоб вам не померти".
Бут. 3:4: "І сказав змій до жінки:
Умерти не вмрете!"
Сатанинська брехня
Змій говорить: не переживайте:
Бог вам бреше! Ви розумієте, які
мотивації тут вишиковуються? Коли
вам говорять про кохану людину,
що вона вам бреше? Він не голо-
слівний, а наводить аргументи.
Дивіться, Бут. 3:5: "Бо відає Бог,
що дня того, коли будете з нього ви
їсти, ваші очі розкриються, і ста-
нете ви, немов Боги, знаючи добро
й зло". Яка хитрість тут? Чому Бог
каже: не будете їсти? А тому, що Він
від вас щось приховує, Він з вами
нещирий. Як пов'язані ці дві історії?
Приходить сатана до Бога і каже: а
Йов Тобі служить безкоштовно, чи
за благословення? І тут сатана при-
ходить до людини: а Бог з тобою
щирий, чи ні?
Бог не створював роботів. Ро-
бот може бути досконалим, але він
не в змозі любити. Можна людині
наказати любити?
Ні, не помрете — це була са-
танинська брехня. Перша людина
померла, друга людина померла, а
потім пішло, як сніжний ком: люди-
на спробувала вбити іншу людину і
зрозуміла, що з цього можна щось
витягнути. І пішло, і покотилося.
Ось вона — проблема
А потім підкидається думка. Та
це ж Бог все робить! Ви розумієте,
яка хитра тут політика? Але питання
все-таки залишається: чому Бог не
пояснює Йову причину його страж-
дань? Не підійшов же Він до Йова і
не сказав: ну дорогий, знаєш ось у
Мене тут була розмова з сатаною і
так далі, і так далі. Ну, ти зрозумій.
Бог задає Йову питання, на які
Йов не може відповісти. Але всі ці
питання зводяться до одного: Хто
тут Творець? Я чи ти? Бог тут ста-
вить дуже важливе питання. До-
бре, ти людина-геній. Наскільки ти
в змозі прорахувати причинно-на-
слідкові зв'язки, і, найголовніше,
що ці причинно-наслідкові зв'язки
тобі дають?
Дуже багато людей, які страж-
дають, думають, що як тільки зна-
йти причину, то знайдеться і ви-
рішення питання. Так, Ви маєте
рацію, якщо так думати. Якщо Ви
їдете по дорозі, і у Вас зламався
автомобіль, то звичайно, потрібно
знайти причину, щоб усунути не-
справність. Але чи завжди це пра-
цює? Я привожу приклад, може
бути, він гіпертрофований, але на
жаль, це — реальність.
Мати, у якої вбили сина в Чечні.
Вона волає і питає: чому? Запитує:
за що? Ну що ж, припустимо, що
Бог, щоб виправдати Себе, робить
чудо — Він Всемогутній, Він зна-
ходить цього снайпера, який стрі-
ляв. Цього снайпера віддають під
суд. Прокручується відеофільм, і
буквально думки цього снайпера
озвучуються. Виявляється, що че-
ченський снайпер, який стріляв в
її сина, стріляв навмисно: вони ко-
лись, десь перетиналися в житті,
і він спеціально його хотів убити.
Але що далі? Видно на 100%, що Бог
тут ні при чому. Засуджують цього
снайпера на смерть. Ви думаєте,
проблема вирішена? Ви думаєте,
матері стане легше, якщо вона по-
дивиться потім, як цього снайпера
будуть страчувати? Ось у чому про-
блема! І Бог бачить цю проблему.
Бог шукає засоби
Бог не хоче виправдовуватися
перед Йовом. Точно так само, як Він
не хоче виправдовуватися перед
нами, просто тому, що Йому нема в
чому перед нами виправдовувати-
ся. Але Бог діє дещо по-іншому. Ви
знаєте, колись на робочих місцях
на підприємствах за часів комуніз-
му висіла така табличка: "Той, хто
хоче зробити справу — шукає засо-
би; а той, хто не бажає робити спра-
ву шукає — причину".
Так от, моя відповідь вам сьо-
годні: Бог не шукає причину, Він
шукає засоби. І книга Йова дає
нам відповідь на це питання. Ось
що пише цей страждалець, ось
його слова, і ось центральна звіст-
ка книги, в центральному вірші.
Якщо щось Вам було незрозуміло
з цих міркувань, якщо щось Ви не
запам'ятали, запам'ятайте це текст:
"Та я знаю, що мій Викупитель
живий, і останнього дня Він підійме
із пороху цю шкіру мою, яка розпа-
дається, і з тіла свойого я Бога по-
бачу, сам я побачу Його, й мої очі по-
бачать, а не очі чужі... Тануть нирки
мої в моїм нутрі!..." (Йов.19:25-27).
Вирішення проблеми
Ось відповідь на проблему,
ось — вирішення цієї проблеми!
Так, те що зробили наші прабать-
ки в свій час 6000 років тому, при-
несло в цей світ смерть: Бог не пла-
нував, щоб людина була смертною.
Ви знаєте, в цьому наша проблема:
дуже часто ми настільки звикли ду-
мати, що ми вмираємо, що ми не
можемо собі уявити, як може бути
по-іншому.
Але хочу вам сказати: якщо ви
хочете вірити в Бога, то це — єди-
на причина, заради чого в Нього
варто вірити. Ви знаєте, можна
вести масу дискусій на тему того,
що було, як було, чи правда, те, що
було в Едемському саду — про це
можна дискутувати багато. Але я
хочу привести Вам одну цитату, яка
є у іншого французького вченого,
якого звуть Блез Паскаль.
Він сказав: "у віруючої людини
є завжди перевага перед невірую-
чим, чому? Якщо віруючий не пра-
вий, то невіруючий після смерті
своєї не побачить наслідків його
неправоти, та й сам віруючий не
дізнається ніколи про те, що він
не правий. Але якщо віруючий пра-
вий, то ось результат "...
Великий план
ТіжсамісловапишепророкІсая:
"Померлі твої оживуть, воскресне
й моє мертве тіло!" (Iс.26:19). Ті ж
самі слова пише пророк Єзекіїль,
коли бачить повне поле кісток, і
Бог показує йому, як сухі кістки Він
може зібрати воєдино, і знову вони
можуть стати живими людьми. Це
— неймовірно, це — нелогічно!
Але точно так, як страждання не-
логічні, наше воскресіння теж не
піддається нашій ущербній логіці,
але воно піддається силі і всемогут-
ності Бога, Який колись створив нас
із пороху земного, і в останній день
знову може відтворити нас в нашо-
му первозданному вигляді.
За це варто славити Бога. За
це варто сьогодні сказати: Алилуя!
Прославим Господа за те, що у Ньо-
го є план для всякої людини, план
такий, що людина не повинна по-
мирати. І Бог цей план здійснить!

10. 10 №125 лютий 2015Надії
Голос
«Християнство розповсюджу-
ється в усьому світі, так що на-
віть гунни вивчають Псалтир,
а холоди Скіфії палають жаром
віри» Євсевій Єронім (340-420)
Цього року Україна святкує
1027-ліття хрещення Русі Володи-
миром. Але маловідомим для ши-
рокого загалу є той факт, що тільки
«Повість временних літ» оповідає
про хрещення князем Володими-
ром жителів Русі.
Постає запитання: чи може бути
достовірною така історична подія,
яка ґрунтується на авторитеті лише
одного єдиного документа? Адже
в жодному іноземному джерелі
немає ніяких відомостей відносно
християнізації Русі в Х ст. Польскі,
чешські, німецькі джерела — не ка-
жучи вже про італійські чи француз-
ські — не згадують про цю подію.
Найцікавіше те, що і у візантійських
джерелах не згадується такої важ-
ливої події, як охрищення величез-
ної держави за Володимира1
.
В той же час, митрополит
Української Православної Церкви
Іларіон (І. Огієнко) стверджував:
“Християнство прищепилося на
українській землі ще в апостоль-
ський вік, і це християнство вже
ніколи потім не зникало з нашої
землі”2
. Цю тезу про значне по-
ширення християнства на землях
України, ще в І-ІV ст. н.е. доводять
свідчення багатьох отців та істори-
ків Церкви того періоду.
Свідчення отців церкви
про християнство
на українських землях
у І-ІV ст.н.е.
Сама давня згадка про поши-
рення християнства на українських
землях належить Тертуліанові. Зго-
1 Н.Полонська-Василенко Істо-
рія України т.1 с. 116 Брайчевський М. Ю.
Утвердження християнства на Русі. К.: На-
укова думка, 1989. С.37
2 Огієнко І.І. Українська Церква. К.,
1993. С.5
дом про прийняття християнства
народами, які жили на території
сучасної України, зокрема скіфами,
сарматами, готами писали в своїх
творах Афанасій, Іван Златоустий,
Єпіфаній, Теодорит, батько церков-
ної історії Євсевій; Гермій Созомен,
Іполит Портуенський, Дорофій Тир-
ський.
Читаючи деякі з їхніх цитат ми
маємо дати відповідь самим собі
на такі питання: На чому заснована
моя віра — на авторитеті Біблії чи
на людських традиціях та ідеях? Чи
відповідає вона вірі перших христи-
ян?
Назви народів, які
проживали на території
сучасної України у перші
століття нашої ери
Та частина людства, яка прожи-
вала на території України на почат-
ку нашої ери відома в греко–рим-
ських творах під різними назвами
— скіфи, сармати, гунни, анти, готи,
склавіни. Але часто скіфами нази-
вали готів, антів, гуннів і навпаки.
”У багатьох випадках українському
дослідникові вдалося довести, що
під безликим іменем скіфів малися
на увазі саме наші предки”.3
«Давньогрецькі автори на-
зивали нашу країну Скіфією, а її
населення — скіфами суто за ге-
ографічною ознакою — незалеж-
но від етнічної приналежності.
Слов’янські племена також позна-
чались цим іменем, що фіксується
з часів Геродота»4
.
Скіфи і сармати не були під-
корені Римом, і тому були поза
сферою впливу державної церкви.
Тому вони ще довго зберігали апос-
тольське вчення і виконували всі
заповіді Божі.
3 Брайчевський М. Ю. Утверджен-
ня християнства на Русі. К.: Наукова думка,
1989. С. 11
4 Граков Б. Н., Мелюкова А. И. Две
археологические культуры в Скифии Геро-
дота // СА. – 1953 – Т. 18. С. 663
Імена проповідників
Євангелія тих часів та
кількість християн
у І — ІV ст.н.е.
Епифаний Констанцский (314-
367) свідчить: ”Старець Авдій, був
вигнаний і висланий царем в межі
Скіфії. Перебуваючи там, і йдучи
вперед, в внутрішню Готію, він
проповідував християнське вчення
багатьом готам”5
У 310 р. серед скіфів проповід-
ували місіонери з Єрусалиму: Ва-
силь — у Херсоні, Єфрен — у Скі-
фії. Незабаром вони були замучені
язичниками. Згодом із Єрусалиму
прибули інші місіонери: Євген, Елі-
під і Агафодор. Їхні проповіді були
настільки впливовими, що незаба-
ром виникла потреба у ще більшій
кількості місіонерів. Також відомі
імена Овдія, Ульфіли, Селени, Ма-
рени.6
Євсевій Памфіл в «Хроніках»
пише «від Равенни й до Фессалоні-
ки, склавів, арарів, скіфів, до ріки
Данувія обіймає церковні межі
єпископів»7
.
Він називає першим єпископом
серед скитів Теофіла Скитського.
Він брав участь у І-му Вселенсько-
му соборі. Єпископ Макарій (Булга-
ков) згадує 12 видатних скитських
єпископів III-VII ст. Християнство на
наших землях настільки зросло й
зміцніло, що почали посилати єпис-
копів для інших церков. Один із
них, Силуан був єпископом в Сирії.8
Про кількість християн М. Брай-
чевський пише: “Висланий в Хер-
сонес (Севастополь) Климент Рим-
ський в 99 р. знайшов в Криму вже→
5 Латышев В. В. Известия древ-
них писателей о Скифии и Кавказе // ВДИ.
–1948, № 3, с. 246
6 Іваськів Й. В. Український народ і
християнство: Історичний нарис. Х.: Глобус.,
2005. С.27
7 Латышев В.В. Известия древних
писателей о Скифии и Кавказе. Вестник
древней истории. — М.-Л., 1948. №3 (25) с.
667
8 Іваськів Й. В. Український народ і
християнство: Історичний нарис. Х.: Глобус.,
2005. С.26
Віталій Нероба, магістр релігієзнавства
Скіфи і Сармати були християнами
задовго до хрещення Русі
Існує думка, що християнство почало поширюватись на наших землях починаючи з хрещення киян
Володимиром в 988 р. Такий погляд дуже поширений, але чи відповідає він дійсності? Що кажуть
літописи минулого відносно початку широкої присутності християн на території Русі?

11. 11№125 лютий 2015Надії
Голос
Однією із таких нелегких для ро-
зуміння є заповідь про попіл рудої
ялівки (євр. парá’), що записана в
Числ. 19:1-22. Читаючи цей уривок,
уважний дослідник Святого Письма
може помітити кілька дивовижних
елементів, що далеко не завжди
зустрічаються в інших ритуальних
законах Мойсея:
Чому саме руда ялівка? До чого
тут особливий колір та стать? Чому
мав це зробити Елеазар, а не Аа-
рон? Чому її мали принести у жерт-
ву поза станом, а не на жертівнику
в Скинії? Чому дотик до її попелу
робив нечистим, але цей же самий
попіл очищував того, хто дотор-
кнувся до мертвого тіла?
Останнє питання є найбільш
складним, оскільки в ньому озву-
чена логічна суперечність: те, що
занечищує (попіл ялівки), воно ж
і очищує. Варто зауважити, що в
єврейській традиції можна знайти
чимало спроб тлумачення цього
уривку, але відповіді на останнє пи-
тання не дається.
Отже, коротко викладемо від-
повіді на ці запитання, викорис-
товуючи при цьому, як надбання
юдейської герменевтики, так і па-
ралельні за змістом тексти Нового
Заповіту.
Руда ялівка
Юдейська традиція поєднує цю
жертву з відкупленням гріха золо-
того теляти (Вих. 32). Оскільки при-
кметники «рудий» та «червоний»
в єврейській мові — одне слово
(’адóм), то цей колір вважається ще
й кольором золота (один з різнови-
дів сонячного металу — «червоне
золото»).
Мідраші — давні коментарі до
Старого Заповіту — пояснюють, що
гріх золотого теляти в тій чи іншій
формі присутній в кожному поко-
лінні, тож потрібне його спокуту-
вання.
Але тут стає очевидним і інший
принцип: жертва за гріх ототожню-
ється з самим гріхом (в Торі немає
виразу «принести жертву за гріх»,
але просто «принести гріх», слово
«жертва» додане у перекладах для
більш простого розуміння). Це на-
гадує про те, що Христос ототожнив
себе з грішним світом заради його
відкуплення.
Елеазар
Як відомо, саме його батько,
брат пророка Мойсея, Аарон виго-
товив ідола, тому з етичних причин
йому не належало приносити цю
жертву.
Поза станом
Після того, як ізраїльтяни зроби-
ли золоте теля, і вклонялися йому,
як богу, Мойсей покинув стан, по-
ставивши свій намет в пустелі —
місці, куди висилали нечистих, про-
кажених, де побивали камінням
грішників.
Звичайно, місце, де стояв намет
Мойсея, було ритуально чистим,
проте сам жест був знаковим: те-
пер кожен, хто шукав Господа, му-
сив вийти за табір в пустелю (Вих.
33:7-11). Цей намет називався тоді
’огель мо’ед — «намет свідоцтва»
(Скинія з усіма її священними пред-
метами тоді ще не була спорудже-
на, Вих. 40). Бог був поза табором
тоді, оскільки Його народ занечис-
тив стан своїм гріхом.
В цьому є ще одне важливе
типологічне значення: саме «поза
табором», тобто поза межами Хра-
му та священного міста Єрусалима
було розп’ято Ісуса, Сина Божого
(Євр. 13:13-14).
Згадаймо, слова Господа нашо-
го: «Ось ваш дім зостається порож-
нім для вас!» (Лук. 13:35).
Він поніс нашу ганьбу, і його
було розп’ято саме там — поза ста-
ном, поза священним містом, на
місці страти грішників.
Попіл рудої ялівки
Спалювання жертовної тварини
за станом не відповідало жодному
з ритуалів п’яти основних жертв
Скинії — цілопалення, жертви за
гріх, провини, мирної та жертви
мінхá — хлібного дару (Лев. 1-7).
Більше того, залишався нероз-
гаданим зміст жертвопринесення:
попіл спаленої ялівки робив нечис-
тим того, хто до нього доторкався,
але й ним же очищували від дотику
до мертвого тіла! Той, хто очищу-
вав, сам ставав нечистим, і навпаки
— нечистий предмет (попіл) очи-
щував від дотику смерті.
Як вирішити такий логічний па-
радокс? На це є лише одне пояс-
нення: Ісус, наш Спаситель, заради
нас занечистився досвідом смерті,
і в такий спосіб звільнив нас від її
влади: «щоб смертю знищити того,
хто має владу смерті, цебто дияво-
ла» (Євр. 2:14).
Дмитро Цолін
Руда ялівка
Читаючи П’ятикнижжя Мойсеєве, ми зустрічаємо чимало ритуальних законів, що викликають у
нас подив, або бентежать нерозумінням їх значення. Проте не варто просто «пробігати очима» ці
тексти,вважаnиїхневажливимитазастарілими:насправді,внайтяжчихдлярозуміння постановах
часто прихований дуже глибокий зміст.
дві тисячі християн в різних місцях,
як результат проповіді ап. Андрія”9
Продовження читайте у
наступному номері.
9 Брайчевський М. Ю. Утверджен-
ня християнства на Русі. К.: Наукова думка,
1989. С.13

12. 4-15.02 — Євангельська програма «Таємниці ста-
родавніх пророцтв», проводить Олек-
сій Мельников. Санаторій «Барвінок»
Тел. для довідок: (093) 399 75 70, Віктор.
12-15.02 — «Незвичайна справа для звичайних лю-
дей» семінар для табірних працівників.
Український адвентистський центр ви-
щої освіти, Лісова Буча. Довідки за тел.:
(093) 399 75 72, Андрій Савін.
134. Хто воскресне при
другому воскресінні?
«Коли закінчиться тисяча ро-
ків, Христосзнову повернеться
на землю. Його супроводжує
хмара спасенних і ангелів. Він
спускається в неперевершеній
величі і наказує усім мертвим
нечестивим воскреснути для
отримання свого вироку. Вони
виходять із могил — незлічена
кількість, немов пісок на морі.»
(Велика боротьба, с.622).
135. Що відбудеться з
цими нечестивими?
«Усі нечестиві, звинувачені у
зраді небесного правління, те-
пер стали перед судом Божим.
У них немає захисника, для
них нема виправдання, і їм ви-
носить вирок вічної смерті»
(Велика боротьба с.668 ).
А ви знаєте, що...
... за три роки Елен та Джеймс
втратили двох дітей. Першим
пішов маленький Джон Гер-
берт. Він народився 20 вересня
1860 року, а помер 14 грудня
того ж року.
Через три роки в сім'ї Уайт зно-
ву був похорон. Цього разу, 8
грудня 1863 року, у віці 16 ро-
ків від пневмонії помер Генрі.
Генрі попросив, щоб його похо-
вали поруч із його " маленьким
братом Джоном Гербертом, щоб
разом вийти із могили в ранок
Воскресіння".
Втративши двох синів, Елен
на власному досвіді знала, що
означає страждати, і тому мо-
гла співчувати іншим.
133. Що відбудеться
після першого воскре-
сіння?
«Ми всі разом піднялись на
хмару і протягом семи днів пі-
діймались до скляного моря.
Потім Ісус приніс вінці і Своєю
правою рукою поклав на наші
голови. Він також дав нам зо-
лоті арфи і пальмові гілки, як
символ перемоги.
Тут, на скляному морі правиль-
ним чотирикутником вишику-
вались 144 000. У деяких були
дуже блискучі вінки, у інших
— не дуже. У деяких вінки були
прикрашені численними зірка-
ми, а у інших — всього кілька
зірок. Але всі були задоволені
своїми вінками» (Ранні твори,
с.16).
“Біблія — наш найбільший авторитет
і правило віри... Свідоцтва не
применшують значення Слова Божого, але
навпаки підносять Його і приваблюють
свідомість людей до Нього...” Елен Уайт
“Голос Надії” — газета Західної конференції Церкви Адвентистів
сьомого дня. Засновник — Церква Адвентистів сьомого дня.
Свідоцтво про реєстрацію — РВ№345 від 4.10.2002 р. Відповідальний
за випуск — директор Відділу інформації ЗК Руслан Бабій babiy-rus@
ukr.net Редактор, комп’ютерна верстка і дизайн — Ольга Ношин.
Редакційна колегія: Валентин Шевчук, Віталій Шевчук, Михайло
Матвійчук, Руслан Бабій. Газета є некомерційним неприбутковим
виданням, що видається і розповсюджується за пожертви.
Адреса редакції: м. Львів, вул. І. Багряного, 36а, тел.: 237-12-13.
Для листування: 79041 м. Львів а/с 6241.
Друк ФОП Прокопович С.А. Наклад 600 примірників.
Шановні читачі газети “Голос надії”!
Наша мета не лише інформувати Вас про події в
Західній конференції, але й ділитися знаннями.
Тому ми відкриваємо рубрику “Відповідь
пастора”, де ви може отримати вичерпну
відповідь на запитання які вас турбують.
Надсилайте їх за адресою: babiy-rus@ukr.net
На обкладинці — Артем Тетерук на святі Біблії у
Кузнецовському міському центрі соціальної реабілітації