1. ‫مـرگ‬َ‫مـرگ‬َ
СмертьСмерть
‫دست‬ ‫بر‬ ‫یادگاری‬ ‫بی‬
‫دوش‬ ‫بر‬ ‫شالی‬ ‫بی‬
‫می‬ ‫عریان‬ ‫اینچنین‬‫میر‬‫ی‬‫م‬
‫سنگ‬ ‫و‬ ‫صخره‬ ‫همچون‬
‫بادها‬ ‫جوار‬ ‫در‬
‫نور‬ ‫های‬ ‫دانه‬ ‫و‬
‫پریشانند‬ ‫باد‬ ‫در‬ ‫که‬
.‫برند‬ ‫می‬ ‫یاد‬ ‫از‬ ‫را‬ ‫ما‬
‫را‬ ‫مرگ‬
‫ذره‬
‫ذره‬
‫ا‬ ‫نوشیده‬‫ی‬‫ها‬ ‫سال‬ ‫م‬
‫متروک‬ ‫ی‬ ‫پیاله‬ ‫در‬
‫کدر‬ ‫های‬ ‫جام‬ ‫در‬
‫ها‬ ‫یاس‬ ‫همچون‬
‫پوسند‬ ‫می‬ ‫خود‬ ‫عطر‬ ‫در‬ ‫که‬
.‫نارنجها‬ ‫ی‬ ‫باخته‬ ‫رنگ‬ ‫های‬ ‫حباب‬ ‫و‬
Із порожніми руками
(нічого з собою на пам’ять)
Без хустки на плечах
Вмираємо
Голі, як скеля, камінь,
Обшарпаний вітрами.
Як кілька зерен світла,
Розсипаних на вітрі,
Забудуть інші нас
Як прийде час.
По крапельці
По краплі
Ми пили смерть роками
Торкаючись губами
Покинутих піал
І непрозорих чаш
Ніби гілля бузку
Перебрали власного запаху,
Ніби вицвіла піна дерев-помаранчів.
‫قهرمان‬ ‫آزیتا‬ :‫شاعر‬Переклад Надії Вишневської

2. У своїй безнадії звиваємось
Петляємо
Переплітають нас
Із нитками ткання
Уявні кінчики пальців
І засинаємо
І водою вливаємось
До серця землі.
*
Більше ні звуку
Ні співу
Ні погляду
Одним-одне тіло,
Що більше не втне говорити.
Там сплять ті,
Хто був нами колись.
З-за віконець нічних
Ми себе споглядаємо:
Ми лежимо на тахті.
Поступово
Поволі вмирали ми,
А тепер залишилась у натовпі
Сорочка порожня
Поміж подорожніх.
‫خوریم‬ ‫می‬ ‫تاب‬ ‫خویش‬ ‫نسیان‬ ‫در‬
‫نخی‬ ‫نازکای‬ ‫با‬
‫موهوم‬ ‫سرانگشتانی‬ ‫به‬ ‫و‬
‫پیچیم‬ ‫می‬
‫و‬ ‫پیچیم‬ ‫می‬
‫شویم‬ ‫می‬ ‫خواب‬
‫رویم‬ ‫می‬ ‫فرو‬ ‫آب‬ ‫چون‬ ‫و‬
.‫زمین‬ ‫قلب‬ ‫منتهای‬ ‫تا‬
*
‫نیست‬ ‫صدایی‬ ‫دیگر‬
‫نوازشی‬ ‫نه‬
‫نگاهی‬ ‫نه‬
‫آنجاست‬ ‫تنی‬ ‫تنها‬
.‫داند‬ ‫نمی‬ ‫گفتن‬ ‫که‬
‫است‬ ‫خفته‬ ‫کسی‬ ‫آنجا‬
.‫است‬ ‫بوده‬ ‫ما‬ ‫زمانی‬ ‫که‬
‫شب‬ ‫های‬ ‫دریچه‬ ‫پشت‬ ‫از‬
‫نگریم‬ ‫می‬ ‫را‬ ‫خود‬
.‫تخت‬ ‫بر‬ ‫خفته‬
،‫اندک‬ ‫را‬ ‫مرگ‬
،‫ایم‬ ‫مرده‬ ‫اندک‬
‫ما‬ ‫بی‬ ‫پیراهنی‬ ‫و‬
‫روها‬ ‫پیاده‬ ‫ازدحام‬ ‫در‬ ‫است‬ ‫مانده‬
)1990(۱۳۶۹6 квітня 2014