2. Тарас Григорович Шевченко народився 25 лютого (9 березня за н. ст.)
1814 р. в с. Моринці Звенигородського повіту Київської губернії в сім'ї
кріпаків поміщика В.В.Енгельгардта. Т.Г.Шевченко — центральна
постать українського літературного процесу XIX ст. Його творчість
мала вирішальне значення в становленні й розвитку нової української
літератури, утвердивши в ній загальнолюдські демократичні цінності та
піднісши її до рівня передових літератур світу.
Тарас Григорович Шевченко народився 25 лютого (9 березня за н. ст.)
1814 р. в с. Моринці Звенигородського повіту Київської губернії в сім'ї
кріпаків поміщика В.В.Енгельгардта. Т.Г.Шевченко — центральна
постать українського літературного процесу XIX ст. Його творчість
мала вирішальне значення в становленні й розвитку нової української
літератури, утвердивши в ній загальнолюдські демократичні цінності та
піднісши її до рівня передових літератур світу.
3. «Малярство – це німа поезія, а поезія –
промовисте малярство»
Леонардо да Вінчі
Природа щедро наділила кріпацького сина не
лише поетичним генієм, а й талантом
художника, які ніколи не зраджували його,
навіть у години страждань і тяжкої неволі.
Для Шевченка малювання стало потребою,
вираженням його творчого духу. У
Шевченкові поєднувалися і боролись водночас
поет і художник.
Природа щедро наділила кріпацького сина не
лише поетичним генієм, а й талантом
художника, які ніколи не зраджували його,
навіть у години страждань і тяжкої неволі.
Для Шевченка малювання стало потребою,
вираженням його творчого духу. У
Шевченкові поєднувалися і боролись водночас
поет і художник.
4. 25 квітня 1838 року в домі K. Брюллова сам Василь Андрійович Жуковський
вручив Тарасу Шевченку відпускну. З цього ж першого дня волі він стає учнем
Академії мистецтв, увесь поринає у світ навчання і творчої праці - і як
художник, і як поет. Kарл Брюллов стає учителем Шевченка. Перед молодим
художником розкривається дивосвіт мистецтва, велике таїнство і чародійство
барв, живопису.
Художні твори Шевченка Академія мистецтв невдовзі відзначає срібними
медалями. Та вже і в цей час в душі молодого митця над сріблом академічного
живопису бере гору золото народного слова.
5. Поетичних творів Шевченка до нас дійшло понад 240, а мистецьких – олійних
картин, акварелей, сепій, офортів, малюнків – майже 1200. Сама ця кількість
свідчить про його глибоку закоханість у малярство. Не випадково його твори
виставлялися на академічних виставках, а за видатні успіхи у гравюрі
Шевченкові було присвоєно звання академіка.
6. Митці всіх віків прагнули оспівати природу, яка давала їм силу і натхнення. Шевченко ніби
був створений для того, щоб виразити словом і фарбами всю красу навколишнього.
Тривалий час він жив за межами України, але марив нею, згадував рідну Черкащину,
Київщину.
"... я хочу малювати нашу Україну ... Я її намалюю в трьох книгах, в першій будуть види,
чи то по красі своїй, чи по історії прикметні, в другій теперішній людський побут, а в
третій історія ... На рік буде виходити 10-ть картин" (Лист Т.Шевченка до
О.Бодянського від 6-7 травня 1844 р.).
7. Шевченко - художник не компонував свої пейзажі, а змальовував краєвиди, які бачив перед
собою. Саме тому в його робочих альбомах ми знайдемо багато начерків гілок дерева,
бур'янів, хат, церков. За тематикою пейзажні малюнки Шевченка 1843 – 1847 рр. можна
поділити на дві групи: малюнки, на яких зображено сільські краєвиди і пейзажі, на яких
відтворені історичні та архітектурні пам'ятки.
8. «Свою Україну любіть.
Любіть її... Во врем'я
люте.
В останню тяжкую
минуту
За неї Господа моліть.»
Т. Шевченко
9. Малюнки здебільшого розповідають нам про убоге життя Шевченкової родини і всього
покріпаченого українського села ("Удовина хата", "Селянське подвір'я", "На околиці",
"Хата біля річки", "Хата над ставком"). Чарівна природа на малюнках, як і в подіях є
контрастом до важких соціальних умов життя народу.
10. Особливо улюблені
пейзажні мотиви
Шевченка –
зображення
мальовничих околиць
та куточків сіл,
містечок, берегів
тихих степових річок,
ставків, урочищ тощо
("Повінь", "Комора в
Потоках", "Андруші",
"Урочище Стінка",
"Хутір на Україні", "У
Вюнищі", "В
Решетилівці"). Ці
твори сповнені
справжньої поезії, в
них лагідна, мрійлива
українська природа
знайшла свого
натхненного співця.
Майстерні вони і з
боку малярської
техніки.
11. Треба згадати, що
Шевченко створив
галерею портретів.
Серед них портрет
поміщика
П.В.Енгельгардта,
виконаний на досить
високому рівні.
Перед нами людина,
яка знає собі ціну.
Одягнений у фрак
коричневого кольору,
з-під якого видно
синій жилет, на шиї
елегантно пов'язано
бузковий шарф,
вираз очей
самозакоханий.
12. "Голова жінки" – твір
досконаліший. Вважається, що
тут майстерно, засобами
світлотіні змодельовано
обличчя, обрамлене красивими
гофрованими пасмами кучерів.
Однак у плані характерності
образу цей твір поступається
перед портретом
П.В.Енгельгардта.
З жіночих зображень
наймайстерніший портрет
Катерини Абаж, в якому
вражає виняткова чарівність
створеного художником
образу молодої жінки,
граціозної, з цнотливим
виразом обличчя. Особливої
привабливості портретові
надають легкі, прозорі,
надзвичайно ніжні сріблясто-
блакитні тони, в яких цей твір
виконано.
13. До власних зображень художник звертається протягом
усього життя. На виставці представлено автопортрет
1845 року. Перед глядачем - романтично піднесений
образ молодого митця. Експонується також
автопортрет 1849-1850 рр., створений на засланні, та
самозображення 1857 року, виконане після повернення з
неволі. Зокрема, автопортрет у шапці та кожусі
(офорт), створений за фотографією Г.Деньєра 1859 р.
(його сучасники вважали найвдалішим і найбільш
схожим із усіх прижиттєвих зображень митця).
Технічно портрет виконано бездоганно, офортний
штрих набув тут виняткової експресії.
14. Пейзажі становлять майже половину мистецького доробку художника. На виставці
представлено твори, виконані Шевченком у різні періоди творчості. Це офорт “У Києві” з
альбому “Мальовнича Україна”(СПб, 1844), задум якого виник у художника під час першої
подорожі Україною, коли митець замальовував краєвиди чи то красою, чи за історичними
спогадами прикметні. Поряд з ними експонуються твори, виконані Шевченком під час другої
подорожі Україною. Серед них - “Будинок І. Котляревського в Полтаві” (акварель 1845);
“Вигляд Почаївської Лаври з півдня” (акварель 1846).
15. Шевченко для
свідомості українців —
не просто література.
Він — наш всесвіт.
Явище Шевченка —
виправдання України
перед людством,
підтвердження нашої
національної
повноцінності. Слово,
яке не співвідноситься з
його Словом,— нічого
не варте. До Шевченка
треба доростати всім
життям.
